Словник української мови (1937)/воювати

by Борис Грінченко

◀ воювання

Словник української мови Борис Грінченко В воювати

воюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Воюва́ти, вою́ю, єш, гл. Воевать. Коли б, боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Цар царя потугою воює. К. Бай. 26.