Словник української мови (1937)/воюватися

by Борис Грінченко

◀ воювати

Словник української мови Борис Грінченко В воюватися

воювник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Воюва́тися, вою́юся, єшся, гл. 1) Воевать. Турецький царю, виїдь на війну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.