Словник української мови (1937)/випурхнути

by Борис Грінченко

◀ випурнати

Словник української мови Борис Грінченко В випурхнути

випускати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́пурхнути, ну, неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко, я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.