Словник української мови (1937)/випрягатися

by Борис Грінченко

◀ випрягати

Словник української мови Борис Грінченко В випрягатися

випрядати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Випряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́прягтися, жуся, жешся, гл. Выпрягаться, выпрячься, распрягаться, распрячься, отпрягаться, отпрячься. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш, — не випряжеться. Ном. № 10013.