Словник української мови (1937)/випрягати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
випрягати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпрячь, отпрягать, отпрячь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.