Словник української мови (1937)/випручуватися
◀ випручувати | Словник української мови В випручуватися |
випрягати ▶ |
|
Випру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́пручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (из рук, лап кого-либо). Випручавсь од того чорта, що мене ніс. Стор. МПр. 48.