Словник української мови (1937)/випрохувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
випрохувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випро́хувати, ую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.