Словник української мови (1937)/випрохувати
| ◀ випрохати | Словник української мови В випрохувати |
випрохуватися ▶ |
|
Випро́хувати, ую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.