Словник української мови (1937)/виорювати
| ◀ виорати | Словник української мови В виорювати |
виорюватися ▶ |
|
Вио́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́орати, рю, реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти в земле при пахании. Не чув, щоб хто розказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. I. 165.