Словник української мови (1937)/виметний
◀ виметикувати | Словник української мови В виметний |
вимивати ▶ |
|
Виме́тний, а, е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.