Словник української мови (1937)/вигоряти

by Борис Грінченко

◀ вигорювати

Словник української мови Борис Грінченко В вигоряти

вигострювати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вигоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́горіти, рю, риш, гл. 1) Выгорать, выгореть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгореть; желтеть и сохнуть от солнца. Горо́ди такі високі, що все вигоряє. Киев. у. Паша вигоріла до кореня. Стор. I. 50.