Словник української мови (1937)/бігунець

by Борис Грінченко

◀ бігун

Словник української мови Борис Грінченко Б бігунець

бігунка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бігуне́ць, нця́, м. 1) Ум. от бігун. 2) Дитя, уже начинающее бегать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по мінутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. I. 116. 3) Род вышивки. Славяносерб. у. Ум. Бігунчик.