Словник української мови (1937)/бігун

by Борис Грінченко

◀ бігти

Словник української мови Борис Грінченко Б бігун

бігунець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бігу́н, на́, м. 1) Бегун, быстро бегающий, скороход. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. I. 376. 2) Ось, на которой ходит дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. I. 60. Двері спали з бігуна. Шейк. 3) Верхний двигающийся жернов в мельнице. Вас. 183. 4) Извилистый узор, зигзаг. Волын. г.; Славяносерб. у. 5) Род колбасы. Желех. 7) Лен. Вх. Уг. 227. Ум. Бігунець, бігунчик.