Словник української мови (1937)/бунчати

< Словник української мови (1937)

◀ бунтуватися

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бунчати

бунчужний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бунча́ти, чу, чиш, гл. = Брунчати. Вх. Уг. 229.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/бунчати&oldid=561137