Словник української мови (1937)/бунчужний
| ◀ бунчати | Словник української мови Б бунчужний |
бунчук ▶ |
|
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманского бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
| ◀ бунчати | Словник української мови Борис Грінченко Б бунчужний |
бунчук ▶ |
|
Словник української мови — Б
бунчужний
Борис Грінченко
1937
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманского бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.