Словник української мови (1937)/брунчати
| ◀ бруніти | Словник української мови Б брунчати |
брунь ▶ |
|
Брунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.
| ◀ бруніти | Словник української мови Борис Грінченко Б брунчати |
брунь ▶ |
|
Словник української мови — Б
брунчати
Борис Грінченко
1937
Брунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.