Словник української мови (1937)/бундючний

by Борис Грінченко

◀ бундючитися

Словник української мови Борис Грінченко Б бундючний

бундючно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомерный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.