Словник української мови (1937)/благащий
| ◀ благач | Словник української мови Б благащий |
благий ▶ |
|
Блага́щий, а, е. Умоляющий. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117.
| ◀ благач | Словник української мови Борис Грінченко Б благащий |
благий ▶ |
|
Словник української мови — Б
благащий
Борис Грінченко
1937
Блага́щий, а, е. Умоляющий. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117.