Словник української мови (1937)/благий

by Борис Грінченко

◀ благащий

Словник української мови Борис Грінченко Б благий

благо ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Благи́й, а́, е́. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій… устав та: «Боже благий, боже мій милостивий!» каже. МВ. I. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхий. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. Ум. Благе́нький, благо́нький, благе́сенький. Віз у його благенький. Драг. 118.