Словник української мови (1937)/безуміти

< Словник української мови (1937)

◀ безумірно

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безуміти

безумний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безу́міти, мію, єш, гл. Безуметь, сходить с ума.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/безуміти&oldid=548214