Словник української мови (1937)/безумний
| ◀ безуміти | Словник української мови Б безумний |
безумниця ▶ |
|
Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.
| ◀ безуміти | Словник української мови Борис Грінченко Б безумний |
безумниця ▶ |
|
Словник української мови — Б
безумний
Борис Грінченко
1937
Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.