Словник української мови
Борис Грінченко
А
авурр!
Київ: Соцеквидав України, 1937

Аву́рр! меж., выражающее ворчание собаки. Прийшовши вона (лисичка) взяла ту торбу з сучкою, підкине її догори дрючком…, до тая сучка: «авурр!» Рудч. Ск. I. 16.