Словник української мови (1937)/авул
| ◀ аву! | Словник української мови А авул |
авурр! ▶ |
|
Аву́л, ла, м. [ = Аул.] Аул. Тоді біжить у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.
| ◀ аву! | Словник української мови Борис Грінченко А авул |
авурр! ▶ |
|
Словник української мови — А
авул
Борис Грінченко
1937
Аву́л, ла, м. [ = Аул.] Аул. Тоді біжить у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.