Словник української мови (1937)/ага
| ◀ авурр! | Словник української мови А ага |
ага-га ▶ |
|
I. Ага́, меж. А! Вот как! А что! Ага, попались. Рудч. Ск. I. 119.
II. Ага́, нар. 1) = Еге. А казав же він? — Ага! Шейк. 2) Ироническ.: как раз! Зробив же він своє діло? — Ага!
III. Ага́, аги́, м. Старшина, начальник (у турок, татар и пр.). «Хлоп'ята!» обізвавсь ага, отаман сивий. К. МХ. 23.