Словник української мови (1927)/ірвонути

by Борис Грінченко

◀ ірватися

Словник української мови Борис Грінченко І ірвонути

іржати ▶

Київ: Горно, 1927

Ірвону́ти, ну́, не́ш, гл. = Рвону́ти. Воно ж за чуб як ірвоне. Алв. 61.