Словник української мови (1927)/ірватися
◀ ірвати | Словник української мови І ірватися |
ірвонути ▶ |
|
Ірва́тися, ву́ся, ве́шся, гл. = Рва́тися. Як риба в притузі, так розум ірветься. Харьк. г. Ой ірветься нам на душі, що всі дівчата хороші. Чуб. III. 139.