Словарь української мови (1924)/світильник
| ◀ світило | Словарь української мови С світильник |
світити ▶ |
|
Світи́льник, ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світи́лка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
| ◀ світило | Словарь української мови Борис Грінченко С світильник |
світити ▶ |
|
Словарь української мови — С
світильник
Борис Грінченко
1924
Світи́льник, ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світи́лка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.