Словарь української мови (1924)/світильник

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
світильник
Берлін: Українське слово, 1924

Світи́льник, ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світи́лка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.