Словарь української мови (1924)/розсип
| ◀ розсилати | Словарь української мови Р розсип |
розсипати ▶ |
|
I. Ро́зсип, пу, м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = Розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. I. 72.
II. Ро́зсип, пи, ж. На Днѣстрѣ: лиманная береговая мель, слегка покрытая водою и во время сѣверныхъ вѣтровъ обнажающаяся на далекое разстояніе. Браун. 52.