Словарь української мови (1924)/розбуркати
◀ розбужатися | Словарь української мови Р розбуркати |
розбуркотітися ▶ |
|
Розбу́ркати, ся. См. Розбуркувати, ся.
◀ розбужатися | Словарь української мови Борис Грінченко Р розбуркати |
розбуркотітися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розбуркати
Борис Грінченко
1924
Розбу́ркати, ся. См. Розбуркувати, ся.