Словарь української мови (1924)/розбуркотітися
◀ розбуркати | Словарь української мови Р розбуркотітися |
розбуркувати ▶ |
|
Розбуркоті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разворчаться.
◀ розбуркати | Словарь української мови Борис Грінченко Р розбуркотітися |
розбуркувати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розбуркотітися
Борис Грінченко
1924
Розбуркоті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разворчаться.