Словарь української мови (1924)/правотитися

by Борис Грінченко

◀ правотити

Словарь української мови Борис Грінченко П правотитися

правторити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Правоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.