Словарь української мови (1924)/правуватися
◀ правувати | Словарь української мови П правуватися |
правушник ▶ |
|
Правува́тися, ву́юся, єшся, гл. Судиться съ кѣмъ, тягаться. Не я над їм суддя: усе товариство з їм правуватиметься. К. ЧР. 246. Іван правується з Яремою за якісь гроші. НВолын. у. Років десять назад правувався б ти зо мною за це порохом та кулею. К. ЧР. 77. Не будуть ся люде в правах правувати. ЕЗ. V. 241.