Словарь української мови (1924)/погонець

by Борис Грінченко

◀ погонач

Словарь української мови Борис Грінченко П погонець

погонити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пого́нець, нця, м. 1) = Погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н. 2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.