Словарь української мови (1924)/погонити
| ◀ погонець | Словарь української мови П погонити |
погонич ▶ |
|
Пого́нити, ню, ниш, гл. = Поганяти. Ані стій, ані погони. Посл. Ой у лузі воли в плузі, мій милий погонишь, за поясом батіг носить, за мною голосить. Чуб. V. 73.