Словарь української мови (1924)/облоки
◀ обложитися | Словарь української мови О облоки |
обломити ▶ |
|
Обло́ки, ків, м. мн. = Оболоки. Буйний вітер, розгонь хмари, облоки очисть. Чуб. V. 2. Сидить Господь Ісус Христос на святих облоках. Грин. III. 148.