Словарь української мови (1924)/обложитися
| ◀ обложити | Словарь української мови О обложитися |
облоки ▶ |
|
Обложи́тися, жу́ся, жишся, гл. 1) = Обікластися 1. Стань, каже, серед церкви, обложись вальками і возьми з собою торбинку груш. Рудч. Ск. II. 29. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади. Мир. ХРВ. 8. 2) Окружить себя. Обложився дітьми, як дід онучами. Ном. № 9185.