Словарь української мови (1924)/канюка
| ◀ канчук | Словарь української мови К канюка |
канючити ▶ |
|
Каню́ка, ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. отъ каня. Вх. Пч. I. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
| ◀ канчук | Словарь української мови Борис Грінченко К канюка |
канючити ▶ |
|
Словарь української мови — К
канюка
Борис Грінченко
1924
Каню́ка, ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. отъ каня. Вх. Пч. I. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.