Словарь української мови
Борис Грінченко
К
канчук
Берлін: Українське слово, 1924

Канчу́к, ка́, м. Плеть, нагайка. Знайшли його повішеного за ноги й зашмагованого канчуками. Стор. МПр. 96. Під'їжджає пан оконом, канчук роспускає. Нп.