Словарь української мови (1924)/вінути
| ◀ вінувати | Словарь української мови В вінути |
вінця ▶ |
|
Віну́ти, ну́, не́ш, гл. = Війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. I. 118. Вітрець не віне́. МВ. I. 79.