Словарь української мови (1924)/вінувати
| ◀ вінок | Словарь української мови В вінувати |
вінути ▶ |
|
Вінува́ти, ну́ю, єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
| ◀ вінок | Словарь української мови Борис Грінченко В вінувати |
вінути ▶ |
|
Словарь української мови — В
вінувати
Борис Грінченко
1924
Вінува́ти, ну́ю, єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.