Туман стіною. Часом загуде
Лютіше вітер, змиє коням гриви, —
Тоді кільце намітиться руде
Там, де пурнуло сонце в морок сизий…
І знову мжичить. Важчає сіряк,
У сон схиляє голову відлога…
Та коні під горбок не йдуть ніяк, —
Така важка, така грузька дорога!
Злізаю з воза і одним плечем
Допомагаю коням з півгодини…
Не розбереш, що по виду тече:
Гарячий піт чи дощові краплини…
Таке безлюддя! Скільки не гукай, —
Лиш під ногами стогне мокра глина…
А що як справді вся вона така —
Закохана в електрику країна?
