Подорож довкола землї в 80 днях/XXXVII
| ◀ XXXVI. Папір Пилипа Фоґа іде знов в гору на лондоньскій біржи | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. XXXVII. Доказ, що Пилип Фоґ нїчого не зискав на подорожи крім свого домашного щастя |
|
Так, се був дїйстно Пилип Фоґ.
Як знаємо, дістав Паспарту від свого пана приказ о осьмій годинї і пять мінут вечером, — отже майже двайцять чотири годин по приїздї подорожних до Лондона, — щоби пішов до Всч. о. Самуіла Вільзона в справі одного вінчаня, що мало відбути ся на другий день.
Урадований Паспарту побіг скоро до мешканя сьвященика. Пастора не було ще дома і Паспарту мусїв ждати ще яких двайцять мінут.Коли він вийшов з мешканя сьвященика була осьма година і трийцять пять мінут. І він біг як шалений, немов гураґан кидав перехожих на землю та по трех мінутах прибіг задиханий до комнати Пилипа Фоґа при Севіль-Ров.
Він неміг говорити.
— Що стало ся? — спитав пан Фоґ.
— Прошу пана… весїлє… неможливе…
— Неможливе?
— Неможливе… на завтра.
— Чому?
— Бо завтра… недїля!
— Понедїлок, — відповів пан Фоґ.
— Нї… нинї… субота.
— Субота? Не може бути!
— Так, так! — кликнув Паспарту. — Ви помилили ся о один день! Ми приїхали двайцять чотири годин скорше, але тепер маємо лише десять мінут часу!
І він вхопив з незвичайною силою пана Фоґа за руку та витягнув єго з хати.
Так вийшов пан Фоґ зі своєї комнати і з дому і не надумуючись скочив до дорожки, обіцяв візникови сто фунтів та переїхавши по дорозї два пси і спинивши пять возів, приїхав до Клюбу реформи.
Годинник показував осьму годину і сорок пять мінут, коли він увійшов до великої клюбової салї…
Пилип Фоґ об'їхав землю в вісїмдесятьох днях і виграв двайцять тисяч фунтів штерлїнґів!
Тепер питанє, як се могло стати ся, що такий точний, такий поважний чоловік як Пилип Фоґ помилив ся о один день? Звідки пішло, що він гадав, що приїхав до Лондона в суботу, 21. грудня, коли се була лише пятниця, 20. грудня і сїмдесятий девятий день від єго виїзду?
Се стало ся дуже просто.
Пилип Фоґ, не знаючи сам о тім, зискав один день понад свою проґраму, а то з тої причини, що об'їздив землю на всхід, бо єсли би був їхав на захід, був би один день утратив.
Їдучи на всхід сонця зискував Пилип Фоґ на кождім степени чотири мінути, а що тих степенїв є на земли триста шістьдесять, то помноживши їх через чотири мінути, вийде як раз двайцять чотири години, т. є. одна доба. Або иньшими словами, коли Пилип Фоґ, їдучи на всхід, бачив вісїмдесять разів як сонце всходило, то єго товариші в Лондонї бачили се лиш сїмдесять девять разів. Звідси пішло, що они вижидали єго в Клюбі реформи в суботу, між тим як пан Фоґ думав, що се недїля.
Се все був би доказав славний Паспартутовий годинник — бо він все ішов після лондоньского годинника, — але сей годинник показував лише години і мінути, а не днї.
Отже Пилип Фоґ виграв двайцять тисячів фунтів; але що він видав в дорозї до девятнайцять тисяч, то не богато зискав. Однако, як сказано, не йшло пану Фоґови в тім закладї о гроші, лише о те, щоби поставити на своїм. І дуже імовірно, бо навіть тих тисяч фунтів, що єму остало, роздїлив між Паспартута і нещастного Фікса, на котрого не міг гнївати ся. Однако для точности відтягнув він слузї з тих пятьсот фунтів всю належитість за ґаз, що горів в єго комнатї 1920 годин.Того самого вечера сказав пан Фоґ до панї Ауди своїм звичайним, рівнодушним голосом:
— Чи ви, панї, годите ся ще й тепер на вінчанє?
— Пане Фоґ, — відповіла панї Ауда, — я повинна би вам се питанє поставити. Ви були зруйновані, тепер ви богаті…
— Даруйте, панї, сей маєток належить до вас. Єсли-б ви не були говорили о вінчаню, то мій слуга не був би пішов до сьвященика і я не був би дізнав ся про мою похибку, отже…
— Любий пане Фоґ… — сказала молода женщина.
— Люба Аудо… — відповів Пилип Фоґ.
Розуміє ся, що весїлє відбуло ся за сорок вісїм годин, а Паспарту урадований, гордий і прибраний як найлїйпше був дружбою панї Ауди. І ся честь належала ся цїлком справедливо єму, бож він на своїх руках виратував єї від неминучої смерти.
На другий день, скоро лише розвиднїло, запукав Паспарту до дверий свого пана.
Двері отворили ся і на порозї явив ся пан Фоґ.
— Що там, Паспарту?
— От що, прошу пана! Власне тепер прийшло менї на гадку…
— Що?
— Що ми могли об'їхати землю лише в сїмдесятьох вісьмох днях.
— Певне, — відповів пан Фоґ, — єслиб ми не були їхали через Індиї. Але тодї не були-б ми виратували панї Ауди і она не була би моєю жінкою…
І пан Фоґ замкнув спокійно двері. Таким чином виграв пан Фоґ заклад і об'їхав землю за вісїмдесять днїв! До того уживав він всяких средств перевозових: почтових кораблїв, зелїзниць, возів, яхтів, торговельних кораблїв, саний, слонів. Дивачний джентельмен задержав в часї цїлої подорожи свою незвичайну холоднокровність і точність. А що на тім зискав? Що єму принесла подорож?
Скаже хтось, що нїчого. Може бути, що нїчого крім гарної і милої жінки, що на вдивовижу всїх людий зробила єго найщасливійшим чоловіком!
І чиж не варта об'їздити землю хочби й для меньшої цїли?
Переклав А. Б.
