Подорож довкола землї в 80 днях/XXXVI
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ XXXV. Порученє, котрого не треба Паспартутови два рази повторяти | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. XXXVI. Папір Пилипа Фоґа іде знов в гору на лондоньскій біржи |
XXXVII. Доказ, що Пилип Фоґ нїчого не зискав на подорожи крім свого домашного щастя ▶ |
|
Тепер треба би згадати про сю зміну публичної опінїї в цїлій Великій Британїї, коли розійшла ся вість, що дня 17. грудня увязнено правдивого банкового злодїя — якогось Джемса Странда.
Перед трема днями був Пилип Фоґ в очах всїх людий в Анґлїї злочинцем, за котрим глядала полїция, а тепер найчестнїйшим джентельменом, що відбував з математичною точностию свою ексцентричну подорож довкола землї.
Що за крик, які статї по всїх часописах!
Всї заклади за і против, о котрих вже позабували, всї умови і зобовязаня віджили немов воскресли і, нїкуди правди дїти, розпочала ся нова горячка закладів. Імя Пилипа Фоґа набрало знов розголосу.
Пятьох товаришів джентельмена в клюбі реформи пережили сї три днї в великім непокою. Сей Пилип Фоґ про котрого вже забули, пригадавсь їм знов немов яка мара! Де він міг бути в сїй хвили? Сїмнайцятого грудня, — в дни увязненя Джемса Стренда — минуло сїмдесять шість днїв від коли Пилип Фоґ виїхав і все ще не було нїякої вісти про него! Чи пропав де? Чи може відступив від закладу, або чи їде після уложеної проґрами? А може й так, що в суботу 21. грудня о три чверти на девяту явить ся як божок точности в дверех Клюбу реформи.
Не дасть ся описати сего напруженя в якім пережила сї три днї тота часть анґлїйскої суспільности. Висидано депеші до Америки, до Азиї, щоби дізнати ся, що дїє ся з Пилипом Фоґом! Рано і вечер бігали післанцї на Севіль-Ров підглядати, що дїє ся в домі джентельмена… Все дармо. Навіть полїция не знала, що стало ся з єї аґентом Фіксом, котрого она так нещасливо вислала на фальшиву дорогу. Помимо того збільшали ся заклади все дужше і дужше. Пилип Фоґ був немов кінь на перегонах, що вже добігав до мети. Папір єго купували вже не сотками як перше, але по двайцять, десять, по пять, а навіть і по одній штуцї. Вартість єго росла з кождою хвилею. Старий льорд Ельбермель тріюмфував.
Тому то в суботу вечером панував на Пель-Мель і примежних улицях страшенний стиск. При входї до Клюбу реформи стояли ріжні фактори і з криком оголошували курс Пилипа Фоґа так як яких акций анґлїйского банку. Полїция ледве могла удержати лад і чим більше наближала ся година, коли Пан Фоґ мав над'їхати, тим живійший рух проявляв ся між публикою.
Сего вечера зібрали ся всї пять товаришів пана Фоґа вже о осьмій годинї в великій сали Клюбу реформи. Були тут оба банкири Джон Сулїван і Самуіл Фалєнтін, інжинєр Андрій Стюарт, Вальтер Ральф адмінїстратор анґлїйского банку і броварник Тома Флєнеґен. Всї ждали з великою нетерпеливостию.
Коли годинник вказав осьму годину і двайцять пять мінут, встав Андрій Стюарт і сказав:
— Панове, за двайцять мінут мине речинець, який ми назначили пану Пилипови Фоґови.
— О котрій годинї прийшов послїдний поїзд з Лїверпуля? — спитав Тома Флєнеґен.— О семій і двайцять три мінути, — відповів Вальтер Ральф, — а найблизший поїзд приїде аж десять мінут по дванайцятій.
— З того, панове, виходить, — відозвав ся знов Андрій Стюарт, — що єсли би Пилип Фоґ був приїхав о семій і двайцять три мінути, то був би вже тут. Отже можемо собі сказати, що ми вже виграли заклад.
— Заждїм ще і не перехапуймо ся, — відповів Самуіл Фалєнтін, — ви знаєте, що наш товариш незвичайно ексцентричний. Ми-ж знаємо єго точність. Нїколи не прийде за пізно, але й нїколи за вчасно. Отже дуже можливо, що він появить ся тут в послїдній хвили і се цїлком не дивувало-б мене.
— А я, — сказав Андрій Стюарт, що визначував ся своєю нервовостию, — я не увірив би сему, хоч би й єго побачив.
— Очевидно! — замітив Тома Флєнеґен, — намір Пилипа Фоґа був дуже нерозважний, бо хоч би він був і найточнїйший, то все таки день або два днї опізненя може знищити цїлу сю подорож.
— І се дивно, — додав Джон Сулїван, — що ми не дістали від нашого товариша нїякої звістки, а прецї-ж стрічав він по дорозї не одну телєґрафічну стацию.
— Панове, він програв, — кликнув Андрій Стюарт, — сто раз програв! Впрочім, як знаєте, приїхав парохід „Хина“ з Нового Йорку, одинокий корабель, котрим Фоґ міг вернути до Лїверпуля, вже вчера до Лондона. Отже перегляньте спис подорожних в ґазетї „Шіппінґ“; Пилипа Фоґа нема між подорожними. Припустїм, що подорож ішла як найлїпше, то таки сумнїваю ся, чи наш товариш заїхав хоч би до Америки! — Я гадаю, що він приїде бодай о двайцять днїв пізнїйше, а старий льорд Ельбермель певно програє своїх пять тисяч фунтів!
— Се ясна річ, — відповів Вальтер Ральф, — завтра предложимо лише братям Берінґам квіт пана Фоґа і конець на тім.
В сїй хвили вибив годинник осьму годину і сорок мінут.
— Ще пять мінут, — сказав Андрій Стюарт.
Всї пять зглянули на себе. Може бути, що серце у них трохи скорше било, однако й заклад був значний, навіть для добрих грачів! Але они не хотїли дати сего пізнати по собі і на зазив Самуіла Фалєнтіна засїли до картового столика.
— Я не віддав би мого чотиротисячного удїлу хоч би менї давали до него ще й три тисячі девятьсот девятьдесять девять фунтів!
Вказівка стояла тепер на осьмій годинї і сорок двох мінутах.
Грачі розібрали карти, але їх очи були звернені на годинник і хоч як певні себе були, то однако видавались їм мінути незвичайно довгі.
— Осьма і сорок три мінути, — сказав Тома Флєнеґен, збираючи подані єму Ральфом Вальтером карти.
На хвилю запанувала тишина в великій клюбовій сали. Але з надвору доносив ся гамір і шум товпи, а нераз і голосний крик. Маятник годинника значив з математичною точностию секунди. Кождий грач міг числити шістьдесяті части мінути.
— Осьма година і сорок чотири мінути! — сказав Джон Сулїван голосом, що виразно вказував на єго зворушенє.Ще одна мінута і заклад був виграний. Андрій Стюарт і єго товариші полишили гру: відложили карти і числили секунди.
В сорок і другій секундї не було чути нїчого, в пятьдесятій ще нїчого!
В пятьдесятій пятій секундї роздав ся на дворі громогласний галас, оплески, крики „славно“, а навіть проклони, що доносили ся аж до клюбової салї.
Грачі повставали.
В пятьдесятій і семій секундї отворили ся двері сальона і заки маятник вказав шістдесяту секунду явив ся на порозї Пилип Фоґ, окружений божевільною товпою, що насильно впхала ся до Клюбу і сказав своїм рівнодушним голосом:
— Панове, ставлю ся в слові!