Подорож довкола землї в 80 днях/XVIII
| ◀ XVII. З Сінґапура до Гонґ-Конґ | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. XVIII. Пилип Фоґ, Паспарту і Фікс, кождий іде своєю дорогою |
XIX. Паспарту займає ся надто живо своїм паном ▶ |
|
В послїдних днях їзди зірвав ся сильний північно-західний вітер і спиняв парохід, а навіть два днї 3-го і 4-го падолиста, тревала невелика буря, в часї котрої віяв дуже сильний вихор, так, що Ранґун мусїв звинути всї вітрила. Скорість парохода значно зменшила ся і всї думали, що він приїде до Гонґ-Конґ 24 години по при писанім речинци, а навіть і пізнїйше, єсли не утихомирить ся буря.
Пилип Фоґ приглядав ся розбурханому морю зі своєю звичайною холоднокровностию, хоч оно якби умисне бороло ся з ним. Анї хвилї не насупив ся, а однако 24-годинне припізненє могло би знищити цїль єго подорожи, бо не дозволяло прибути єму в час на парохід до Йокогами. Але сей чоловік без нервів не знав нї нетерпеливости нї нудьги. Міссіс Ауда, розмавляючи зі своїм товаришем подорожи, помічала, що був такий спокійний як і давнїйше, неначе ся буря була передвиджена і записана в єго „провіднику“.
Але Фікс глядїв на сю річ инакше. Буря подобала ся єму, бо вела за собою проволоку, а она примусила би п. Фоґа задержати ся кілька днїв в Гонґ-Конґ. Небо з вихрами і бурею стало єго союзником, а хоч трохи нездужав, не зважав на се. Він не вважав на се, що єго тїло терпіло від морскої недуги, єго дух розкошував ся безмежним вдоволенєм.
Що-до Паспартута, то легко відгадати, яким гнївом кипів він на сї супротивности. Доси все йшло так добре! Земля і вода, здавало ся, сприяли єго панови. Пароходи і зелїзницї повинували ся єму. Чиж мала настати година нещастя? Паспарту ледви віддихав, неначе мав видати з своєї кишенї двацять тисячів фунтів. Буря доводила єго до розпуки і єсли би знав як Фікс тїшить ся тим, то сего було би се дорого коштувало!
Паспарту пересиджував за цїлий час бурі на помостї Ранґуна. На долинї не міг усидїти; він спинав ся на машти, чудував залогу корабля і помагав всюди зручно як малпа. По сто разів питав капітана, офіцирів, матрозів чи скоро промине буря, а ті не могли здержати ся від сьміху глядячи на єго несупокій. Єго відсилали до барометра, а сей якби умисне не хотїв підходити в гору, мимо того, що Паспарту тряс ним, перевертав і кляв.
Вкінци 4-го падолиста змінив ся напрям вітру, море успокоїло ся і Паспарту повеселїшав. Розвинено знов вітрила і Ранґун гнав дальше з подвійною скоростю. Але тяжко було відзискати страчений час. Аж 6-го падолиста о 5-ій годинї рано побачено землю, коли між тим після провідника пана Фоґа, повинен був парохід дійти до Гонґ-Конґ вже дня 5-го падолиста. Отже припізнено ся о 24 години, а в наслїдок того мусїв бути і від'їзд до Йокогами хиблений.
О годинї 6-ій входив Ранґун до пристани Гонґ-Конґ. Паспарту мав охоту запитати керманича чи відійшов вже парохід до Йокогами, але не мав відваги, бо хотїв до послїдної хвилї манити себе надїєю. Він, правда, висказав пану Фіксови свої сумнїви, але сей старав ся з хитростию лиса потїшати єго тим, що Фоґ буде міг відплисти слїдуючим пароходом.
Але хоч Паспарту не сьмів питати керманича то запитав єго цїлком спокійно пан Фоґ, поглянувши до свого провідника, чи не знає коли відходить корабель з Гонґ-Конґ до Йокогами?
— Завтра рано, — відповів керманич.
— А! — пробормотїв Фоґ, не показуючи зачудованя.
Паспарту, почувши се, був би кинув ся на шию керманичеви, але Фікс був би рад скрутити єму вязи.
— А який відходить? — спитав знов пан Фоґ.
— Карнатік, — відповів керманич.
— Таж він мав вчера відплисти?
— Так, але треба було направити котел паровий і длятого від'їзд відложений до завтра.
— Дякую, — сказав Фоґ, сходячи автоматичним кроком до сальона Ранґуна.
Тогдї хопив Паспарту керманича за руку, сильно єї стиснув та сказав:
— Керманиче, з вас бравий козак!
Керманич певне нїколи не дізнав ся, що причинило ся до сего приятельского виклику. О 1-ій годинї причалив Ранґун до берега і подорожні висїли. Треба признати, що доля дивно служила Пилипови Фоґови. Єсли би не се, що конче треба було направити котел, то Карнатік був би відплив 5-го падолиста, і япаньскі подорожні мусїли би ждати вісїм днїв на иньший парохід. Пилип Фоґ спізнив ся вправдї о 24 години, але се припізненє не могло мати злих наслїдків на дальшу подорож.
Парохід, що їздив півперек Тихого Океана між Йокогамою і Сан Франціско, мав безпосередне полученє з пароходом з Гонґ-Конґ і ждав на єго приїзд. Отже за 20 днїв переправи через Тихий Океан, легко було дігнати 24-годинне припізненє і длятого Пилип Фоґ 35 днїв по виїздї з Лондона находив ся майже в границях своєї проґрами.
Наколи Карнатік мав відплисти аж завтра о 5-ій годинї рано, лишало ся Пилипови Фоґови 16 годин часу, щоби займити ся своїми справами, чи радше справами панї Ауди. Висївши на берег, подав руку молодій жінцї і завів єї до паланкина. Єму вказано Готель клюбу і до него казав себе завезти. Паспарту пішов за ними і за 20 мінут були на місци. Умістивши молоду жінку в готели і приказавши Паспартутови, щоби єї не спускав з ока, вийшов Пилип Фоґ зараз на місто виглядїти свояка, під котрого опікою мала Ауда лишити ся в Гонґ-Конґ. Фоґ казав себе завести на біржу. Без сумнїву мусїли там знати поважаного пана Джеджег, що належав до найбогатїйших купцїв міста.
Сензаль, до котрого обернув ся пан Фоґ, знав дїйстно згаданого купця, але заявив, що той-же вже від двох лїт не мешкає в Гонґ-Конґ. Зробивши маєток, поселив ся в Европі, імовірно в Голяндиї, з котрою мав давнїйше широкі зносини торговельні. Пилип Фоґ вернув з сею вістею до готелю. Міссіс Ауда мовчала зразу і потираючи рукою чоло, надумувала ся. Вкінци відозвала ся своїм милим голосом:
— Що я тепер маю робити, пане Фоґ?
— Се-ж проста річ, відповів джентельмен. Їхати до Европи.
— Але я не можу надуживати…
— Ви нїчого не надуживаєте, а ваше товариство цїлком менї не перешкаджає. — Паспарту!
— Я тут, прошу пана.
— Ідїть на Карнатік і замовте три комнати.Паспарту утїшений, що буде дальше відбувати подорож в товаристві женщини, що була така добра для него, вийшов зараз з готелю, щоби виповнити порученє.