Повна збірка веселих віршів/Добра вдяка

Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки про Жидів
Добра вдяка
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Добра вдяка
Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Добра вдяка.
(Фірманка з Жидами).

Возив когось сам господар,
Назад повертав ся,
Тай на своє гірке лихо
З Жидами наняв ся.

Насїдало препоганих
Повнїсїнька фура:
Сруль і Лейба, Мошко й Берко
I товстая Сура.

Коням тяжко, йому гірко!
Тільки й ласки в Бога,
Що конята не голодні
Та суха дорога…

Їдуть вони одну добу, —
Оброку не стало!
Їдуть другу — вже й дорогу
Дощем зопсувало!

Тут і гори наступили,
Ледви йдуть конята;
Злїз господар, підпихає,
Сидять жиденята!…


Стали конї під горою
Анї суди Боже!
Вже й нї батіг, нї підмога,
Нїщо не поможе!…

А Жиди собі байдуже,
До Сури ґергочуть,
Та з бідного христянина
Сьміють ся, регочуть!…

Але їде Запорожець,
Їде й розважає:
„Та у мене Жидова та
Живо позлїзає!…”

Вдарив коня нагайкою,
З возом порівняв ся:
„Як ся маєш, вражий сину?”
Сердито озвав ся:

„Памятаєш, як я хлопцем
Возив орендарів,
А ти моїх орендарів
Нагайкою спарив?…

Ото-ж тобі, бісів сину!”
Козак примовляє,
Та все Жидів через плечі
Нагайкою крає!…

Скочив Лейба, скочив Мошко
І товстая Сура,

Скочив Сруль і грубий Берко —
Полекшала фура.

Виїхав мужик на рівне;
Жиди позбігались
Тай до нього в один голос
Усї обізвались:

„Отак тобі, дурню, й треба!
Ото за те маєш:
А на-що ти по дорогах
Жидів зачіпаєш?”

 
——o——