обрік

обрік

Обрі́к, ро́ку, м. 1) Обѣтъ. Обрік даю більше цього не робити. Константиногр. у. Обреклись оброком нищити краї турецькі. К. МБ. III. 247. Святому Юру обрік себе оброком. 2) Овесъ съ рубленной соломой для корма лошадямъ. Горе мені козакові, нема сіна лошакові, нема сіна і оброку. Чуб. V. 654.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924