розважати

розважати

Розважа́ти, жа́ю, єш, сов. в. розва́жити, жу, жиш, гл. Утѣшать, утѣшить, развлекать, развлечь. Іди, моя рибко, до сестриці: вона у великій печалі, — розважатимеш її. МВ. I. 143. У бандурку виграває і сам себе розважає. Мет. 73. Розважайте дівчиноньку, щоб не журилася. Нп. 2) Обдумывать, обдумать, взвѣшивать, взвѣсить обстоятельства дѣла. Ой куме ж мій, куме, ти розважний розуме, розваж тії слова, що я твоя кума. Чуб. I. 41.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924