Кобзарь (1876)/Том 2/В неволі, в самоті немає

by Тарас Шевченко

◀ Москалева криниця

Кобзарь. Том 2 Тарас Шевченко В неволі, в самоті немає

Неофіти ▶

Вікідані

В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать, ^[1]
То сам собі оце шукаю
Когось-то, з ним щоб розмовлять...
Шукаю Бога, а нахожу
Таке, що цур ёму й казать.
От-що зробили з мене годи
Та безталання! Та ще й те,
Що літечко моє святе
Минуло хмарно, ^[2] що немає
Ніже єдиного случаю,
Щоб до-ладу було згадать
А душу треба розважать, ^[3]
Бо їй так хочеться, так просить
Хоч слова тихого... Не чуть!
І мов у полі сніг заносить
Неохолонувший той труп.

---

---

1. Нема з ким душу поєднать,
   То сан в собі когось шукаєш,
   Щоб з ним хоч серцем розмовлять!
   Шукаєш Бога, а находиш
   Таке, що гріх і розсказать.
   От-так-то нівечать вас годи
   Та безталання... (Перш. рук.)
2. Минуло марно. (Льв. вид.)
3. Видумуєш, шоб серце вбоге
   Хоч тихім словом розважать:
   Не лізе в голову нічого,
   . . . . . . . . .
   Нема з ким душу поєднать.
   А їй так хочеться, так просить
   Хоч слова доброго...
    (Перш. рук.)