|
А ти, задріпанко, шинкарко,
Перекупко пьяна!
Де ти в ката забарилась
З своїми лучами?
У Версалі над злодієм
Набор розпустила,
Чи з ким иншим мізкаєшся
З нудьги та з похмілля?
Горнись лишень ти до мене, [1]
Та витнемо з лиха;
Гарнесенько обіймемось,
Та любо та тихо
Пожартуєм, чмокнемося,
Та й поберемося,
Моя крале малёвана,
Бо я таки й досі
За тобою чимчикую.
Ти хоча й пишалась
І з пьяними кесарями
По шинках хилялась,
. . . . . . . . .
Та мені про те байдуже!
Мені, моя доле,
Дай на себе подивитись, [2]
Дай і пригорнутись
Під крилом твоїм любенько.
В холодку заснути.
|
