Муза.

А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла;
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила,
І колихала, й сповивала, [1]
І чари діяла... І я...
О, чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала,
Мене ти всюди доглядала. [2]
 В степу, безлюдному степу, [3]
 В далекій неволі
 Ти сияла, пишалася,
 Як квіточка в полі!
 Із казарми нечистої [4]
 Чистою, святою
 Пташечкою вилетіла [5]
 І по-надо мною
 Полинула, заспівала,
 Ти, золотокрила, [6]
 Мов живущою водою
 Душу окропила.
І я живу, і надо мною
З своєю Божою красою
Гориш ти, зоренько моя, [7]
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. В-ночі,
І в день, і в-вечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами
Сказати [8] правду. Поможи
Молитву дійти до краю,
А як умру, моя святая,
Моя ти мамо! Положи
Свого ти сина в домовину,
І хоч єдиную слёзину
В очах безсмертних покажи.




  1. І колихала і співала. (Льв. вид.)
  2. І всюди, зоренько моя
    Ти не марніла, ти сияла (ib.)
  3. В степу безлюднім в чужині
    В далекій неволі
    Ти в кайданах пишалася, (ib.)
  4. ... смердячої (ib.)
  5. Вилітала, як пташечка, (ib.)
  6. Моя сизокрила (ib.)
  7. Витаєш ти, мій Херувим,
    Золотокрилий Серахвин,
    Моя порадонько святая! (ib.)
  8. Хвалити правду (ib.)