Книга пісень (1892)/Ніч, дощ і негода страшенна…
| ◀ Я, в лісі блукаючи, плачу… | Книга пісень Поворіт до дому Ніч, дощ і негода страшенна… пер.: Леся Українка |
В дорозі якось ненароком… ▶ |
|
5.
Ніч, дощ і негода страшенна,
На небі нема ні зорі;
Я мовчки по гаю мандрую,
А вітер шумить угорі.
Тремтить якийсь вогник здалека, —
Се певне в хатині лісній;
Мене той вогонь не привабить:
Непри́язно в хаті сумній.
Стара і сліпа там бабуся
На кріслі понуро сидить,
Так тихо сидить, мов камінна,
Ні слова не мовить, мовчить.
Метушиться в хаті, клену́чи,
Рудий карбівничого син,
Об стіну рушницею кида
І люто регочеться він.
Дівчина пряде і на кужіль
Все котяться сльози дрібні;
Собака вищить і, тремтячи,
Прищуливсь до ніжок єї.
Л. У.